| |
[1-12] [13-24] [25-36] [37-44] [след] [показать все]
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Осінній розмай в кольорі багрянку,золоте листя з вітром гомонить...явір виграє на скрипці циганку,і час,ще малює прекрасну мить...(сл.Чайківчанка)
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
"Лугом іду, коня веду,розвивайся,луже! Сватай мене, козаченьку,люблю тебе дуже!
Ой хоч сватай, хоч не сватай,хоч так присилайся,щоб та слава не пропала,що ти залицявся" (укр.народна пісня)
|
|
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Казав це часто Козак Загреба:
— Хіба для щастя багацько треба?
Аби на волі, аби від серця
І пучка солі, і трішки перцю.
Та свіжа риба, та юшка вдала,
Та кусень хліба, та чвертка сала.
Та для утруски сивухи чарка,
Та для закуски — кума Одарка.(П.Ребро, гумореска)
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Ой,яка ж у нас кума,в світі кращої нема!Куховарить,прибирає,гроші вправно заробляє,і стриже,і бриє,й шиє—все на світі вона вміє...
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Білим цвітом весна коси заплела, наречена-вишня квіти одягла. І минулу весну якось пригадала-дівчина-красуня зустрічі чекала.Ти прийшов козаче,тільки ніч упала,знову зоря ясна в небі запалала та кохання пісня усю ніч лунала закоханих цвітом вишня посипала.До світанку молоді милувалися,гаряче та ніжно цілувалися... (сл.І.Булько)
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Взяв би я бандуру та й заграв, що знав,
через ту бандуру бандуристом став.
А все через очі, коли б я їх мав,
за ті карі очі душу б я віддав.
Марусино, серце, пожалій мене,
візьми моє серце, дай мені своє.
Де Крим за горами, де сонечко сяє,
там моя голубка з жалю завмирає.
(сл.М.Петренка, муз.народна)
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Кажуть люди я сама, наче квіточка,
що пливуть мої слова, як та річечка,
що душа моя співає, мов сопілочка.
А я просто українка, україночка,
а я просто українка, україночка
(сл.А.Демиденка, муз.Г.Татарченка)
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Пахне сіном і кутею, сяє зірка, сніг скрипить.І колядка над землею з білим ангелом летить (Н. Гуменюк)
|
|
|
|
|
подробнее...
|
|
|
|
|
|
|
Душа замріялась,щось незбагненне пише. А чи то ангел крилами колише над долею моєю...душа замріялась (авт.вірша В.Масагор)
|
|
|
[1-12] [13-24] [25-36] [37-44] [след] [показать все]
|
